Бути лікарем - це перш за все бути людиною
«Ти - талановитий і мудрий, як Соломон!» Так говорив про обдарованого хірурга Іллю Ізраїловича Шмулевича О.Ф.Гербачевсъкий.
Проте шлях І.І.Шмулевича в медицину не був простим. Народившись 22 грудня 1922 року у родині залізничника в місті Жмеринка Вінницької області, майбутній видатний хірург спочатку - відразу після закінчення школи - як і батько, працював на залізниці.
Та грянула війна. Якийсь час хлопець іще продовжував працювати, а в 1942 році його мобілізували. Спочатку потрапив до Сибіру, де формувались радянські війська, потім воював в Україні. Досить скоро чорне крило війни обпекло і його - в березні 1942 року Ілля Ізраїлович був важко поранений у груди. Всю ніч після бою він пролежав у воді. Це дало свої наслідки - у військовому госпіталі йому зробили операцію, під час якої, витягнувши осколки, лікарі змушені були також ампутувати обморожені пальці лівої ноги.
З віком, бачачи навколо себе стільки болю й горя, людина повинна розуміти: життя - це миттєвість, його не можна витрачати на злобу й агресію!
Одразу після війни Ілля Ізраїлович вступив до Вінницького медичного інституту, по закінченні якого в 1951 році працював лікарем-хірургом у Червоноармійській райлікарні. В той час молодому спеціалісту довелось бути лікарем широкого профілю - і хірургом, і гінекологом, і терапевтом.
Бути людиною - це відчувати свою відповідальність. Талановитого лікаря-хірурга помітив О.Ф.Гербачевський і в 1956 році запропонував йому перейти до обласної лікарні в новостворене то-ракальне відділення, яке очолювала В.М.Красномовець. Слід зазначити, що Ілля Ізраїлович разом із Вірою Миколаївною з 1957 по 1960 рік зробили 50 операцій на серці з приводу стенозу мітрального клапана. Консультував ці операції і дав їм власну оцінку академік М.Амосов, який неодноразово приїжджав у Житомирську обласну лікарню.
З 1961 по 1967 рік І.І.Шмулевич керував торакальним відділенням, а з 1967 по 1975 рік був завідуючим хірургічним відділенням, до складу якого ввійшло й торакальне. Проте в 1975 році було вирішено роз'єднати ці відділення, й Ілля Ізраїлович знову очолював торакальне відділення до 1982 року. Потім працював хірургом у цьому ж відділенні - при цьому продовжував активно навчати молодих лікарів.
Досягнувши визначеної мети, мудра людина приходить ще й до розуміння, що досягнення її саме по собі ще не дає задоволення -для цього необхідно поділитись із іншими людьми.
Його учні та послідовники й досі використовують у повсякденній роботі неоціненний досвід свого вчителя і наставника, згадуючи, як він оперував - найскладніші операції проводив спокійно, просто й надійно. За спогадами колег, Ілля Ізраїлович завжди брав участь у наково-прак-тичних конференціях і семінарах.
Спілкування з людьми такого рівня завжди залишає слід. Вони - певні орієнтири, за якими можна вибудовувати свій шжжх до людей, до професії.
Він мав колосальні знання, був усебічно ерудованою людиною. Його виступи завжди відрізнялись змістовністю й далекоглядністю, лаконічністю та аналітичним підходом до висвітлення проблеми. В колі сім'ї, серед друзів і колег Ілля Ізраїлович завжди був людиною доброзичливою, толерантною, мав гарне почуття гумору.
«Я вдячний долі за все, що збулось, і вважаю, що збудеться все що заслужу. Що написано те й буде. Звісно, й від нас щось залежить, а тому треба чесно працювати, робити все,-що треба, щоб не було соромно!»
За межею 60-річного віку все частіше йому нагадували про себе давні захворювання, довелось ампутувати фалангу великого пальця на правій руці, тому оперувати й працювати йому ставало дедалі складніше.
«В оцих негараздах можна легко себе втратити. Я не дійшов до цього, але був на грані. У мене був стан апатії, я відчував себе емоційно спустошеним. Мало того, що професія спустошує -але тут ти повертаєш енергію, якщо любиш свою роботу, а люди поважають її!»
Попрацювавши ще якийсь час, Ілля Ізраїлович пішов на заслужений відпочинок і невдовзі переїхав із родиною до Ізраїлю, де через п'ять років після ампутації ноги помер.
Медична громада Житомирщини свято зберігає пам'ять про видатного хірурга, відмінника охорони здоров'я, одного з засновників тора-кальної хірургії області.
Вікторія Паламарчук.
- Останні новини (2)
- Архів новин → 263
- Всі новини → 265